ДОЛІ УДОВИНІ…

6 грудня 1943 року є вагомою датою в історії нашого краю. Цього історичного дня Радомишль і ряд населених пунктів району, розграбовані і поруйновані, були остаточно звільнені від німецько-фашистських загарбників. Наслідки окупації були жахливими:окупантами було вбито 3815 громадян, сотні дітей, 1185 юнаків і дівчат були вивезені на примусову працю до Німеччини. Загальні збитки, завдані району, становили 686 мільйонів карбованців за тодішнім курсом.

ФІЛОСОФ

Багато років поспіль біля кінотеатру у самому центрі міста щодня, о шостій вечора, з’являвся недбало вдягнений чоловік, до якого одразу ж зліталися голуби і сідали йому на руки і плечі. Він діставав з величезних кишень хліб - і годував їх з рук. Також довірливі  птахи живилися розсипаним ним зерном і насінням.  І літали пташки, воркували, очі радували. Голуб – емблема миру, голубів українці люблять, як символ чистоти, вірності, краси. Ці птахи – неодмінні жителі та окраса багатьох великих міст і малих містечок. Колись в Радомишлі голубів було набагато більше ніж сьогодні. Жили вони під дахами двоповерхових хрущовок і багато неприємностей завдавали їх мешканцям, селячись на горищах. Як тільки з ними не боролися, - нічого не допомагало. Та на початку дев’яностих років, коли життя стало важчим, в той, так званий, купонний період, коли замість грошей в обігу були папірці-купони, декотрі голодні мешканці переловили голубів і з’їли їх. Дійшло до того, що в місті голубів не лишилося,  тільки дві дикі голубки гніздилися під дахом кінотеатру.

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

У цьому році весна дуже не розгулялася. Такої холодної затяжної не пам’ятають навіть старожили. В один із небагатьох сонячних днів у центрі міста я зустрів знайомого. Кличка в нього «Ганс», на підтвердження цього навіть «наколка» на правиці. Цього хлопця, котрий їздить на заробітки в Москву, я добре знаю, а особливо його батьків.

Привітавшись він несподівано спитав:

- А ти знаєш що сьогодні за день?

СПРАВКА-ХАРАКТЕРИСТИКА Радомышльского района Житомирской области

Досліджуючи в 2001-2002 роках Радомишльський район у складі кількох фольклорно-етнографічних експедицій, організованих Центром фольклору та етнографії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, я зіткнувся з цікавими розповідями-свідченнями місцевих жителів про діяльність вояків УПА, червоних партизан та каральні операції «козачків» на Житомирщині. Порівнюючи зібрані матеріали з історичними джерелами,переді мною відкрилася реальна картина героїчної боротьби земляків-полісян за свободу та незалежність України, що велася в період національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. та протягом 1941-1955 рр.

КЛАДЫ РАДОМЫСЛЬСКОГО УЕЗДА

До октябрьского переворота 1917 года Радомысльский уезд состоял из 8 местечек, 88 сел, 282 деревень, 118 хуторов, 9 ферм, 5 выселков, 8 еврейских колоний, 173 немецких колоний, 42 урочищ, 35 слобод, 12 фольварков, 2 лесных сторожек и 1 лесной конторы, всего 683 населенных пунктов. Радомысльский уезд был самым большим в Киевской губернии и занимал площадь 8436 кв. верств. В Национальной исторической библиотеке Украины в Киеве хранится уникальная книга Н. Беляшевского “Монетные клады Киевской губернии”, г. Киев, 1889 год. В предисловии автор отмечает “Так как сведения о кладах взятых из различных источников, то нельзя было держаться определенного порядка при описании кладов: отсюда вышло, что некоторые из них описаны подробно, а о других же сказано только несколько слов. Кроме того, вследствии разбросанности известий о кладах по различным сочинениям и периодически изданиям некоторые из них могли быть пропущены. На ряду со сведениями о кладах приведены также известия о находках отдельных древних монет, так как не было никакого основания их игнорировать.

ГЕОГРАФІЯ РАДОМИШЛЯ КІНЦЯ XVIII СТОЛІТТЯ

В книзі Людмили Гладиш «Ключі від міста Радомишль» я знайшов багато цікавої нової для себе інформації про наше древнє місто. Мою увагу привернув план місцевості Радомишля ХVIII століття. Він мені видався дуже знайомим. Напевно я бачив його копію ще в шкільні роки на стіні у краєзнавчому музеї (зараз там його немає). План на той час мені видався якимсь дивним і не реальним, і так пройшов повз мою увагу непоміченим. На сьогодні це знахідка для мене, за допомогою якої можливо відтворити географію Радомишля двухсотлітньої давнини.

ДОЛЯ КОРАБЛЯ

Був час, коли іменем міста Радомишля назвали корабель, який багато десятиліть покоряв моря і океані. 30 жовтня 1974 року на судноверфі німецького міста Росток біло побудовано суховантажний теплохід, який отримав назву "Радомишль". Новий теплохід підпорядковувався Дунайському пароплавству, що базується в Ізмаїлі. За конструктивними характеристиками теплохід "Радомишль", як і інші серії "Росток" – унікальний. Теплохід здатен перевозити, як штучні, так і наволочні вантажі: метал, руду, зерно, бавовну, концентрати, авто техніку та інше. Дедвейт (загальна вага усіх вантажів, що їх здатне приймати судно) "Радомишля" – 5657 тонн, осадка близько 7 метрів. Потужний сталевий корпус теплохода дає змогу працювати в складних метеорологічних умовах, район плавання необмежений.

ГЕРБ ГОРОДА РАДОМЫСЛЯ — ИСТОРИЯ

Город Радомысль основан в начале XVIII века униатами. С 1746 по 1793 гг. центр униатской митрополии на правобережной части Украины. В метрополичем местечке располагалось консистория для управления южной части епархии, духовный суд, семинария. В 1795 году после третьего разделения Польши, территория правобережной Украины и метрополичье местечко Радомысль были присоединены к Российской империи. 18 июня 1795 года была основана Волынская губерния с центром в Новоград-Волынске. Митрополичему местечку Радомысль указом императрицы Екатерины II был присвоен статус города и включен в Волынскую губернию.

ОТОЧЕНИЙ ЛІСАМИ РАДОМИСЛЬ

Кожен з приїжджих, хто побував у Радомишлі, неодмінно потім згадував, що місто мов би потопає в зелені. І справі, особливо це впадає в очі тим, хто приїздить до нас Кочерівським шляхом. Густий величний сосновий ліс тут неодмінно переходить в зелені вулиці. То ж місто не дуже можливо й розгледіти. І навіть, дивлячись з лугу чи мосту, на великому пагорбі побачиш тільки високі споруди: Свято-Миколаївський храм, водонапірну башту.