Веду щиру і довірливу розмову з сусідкою Людмилою Сергіївною. Це було до війни… Відтепер так буде завжди: це було до народної війни. Жінка завжди вважала свою родину найкращою, незважаючи на відсутність чоловічої статі. Над бабусею Василиною все життя знущався завжди п’яний чоловік, а перед мамою Галиною стояла дилема: чи робити аборт, чи виховувати дитину без батька. Вона любила жартувати, що доньку знайшла в капусті, а чоловіка не вдалось. Мама, однак, заміж виходила, та це було, як то кажуть: давно і неправда. «Без чоловіків спокійніше!», – стверджували представниці жіночого царства. Хоча мама Галина до глибокої старості зберігала струнку поставу. Особисте життя кожної з жінок не склалося. Образу безбатченка (в народі таких дітей називають байстрюками) перемогла любов до бабусі і мами. Рідні називали Людмилу ласкаво Люсею. І це її ім’я закріпилося на все життя.
середа, 5 жовтня 2022 р.
середа, 21 вересня 2022 р.
РАДОМИШЛЬСЬКІ ІСТОРИЧНІ ОПОВІДАННЯ 2022
В вересні 2022 року надрукована
книга дослідника радомишльської старовини Олександра Пирогова «Радомишльські
історичні оповідання». Авторська редакція. Книга I.Комп’ютерна верстка – Руслан Литвиненко. Віддруковано автором. Тираж
обмежений. м.Радомишль. Микола Станіславович Григорович - головний спонсор і меценат книги
«Радомишльські історичні оповідання», радомишлянин, випускник школи № 1 ім.
Т.Г. Шевченка, радомишльський приватний підприємець, волонтер, доброчинець,
депутат обласної ради. Видання книги «Радомишльські історичні оповідання»
здійснено за суттєвої підтримки та фінансової допомоги Миколи Станіславовича
Григоровича. Користуючись нагодою, хочу висловити щиру подяку Миколі
Станіславовичу Григоровичу, за моральну та матеріальну підтримку в пошуках радомишльської
старовини.
Бажаючі
придбати книгу з автографом автора,
телефонуйте - 0976844921, або пишіть на електронну адресу – pirogovradomyshl@gmail.com.
вівторок, 26 липня 2022 р.
ОСОБЛИВОСТІ РАДОМИШЛЬСЬКОГО КОХАННЯ
Це було за кілька років до кривавої російсько-української війни. Біля магазину «24 години», в якому продаються товари на всі випадки життя, ненароком зустрів свою однокласницю. Наталя така ж, яка була в юні роки, – вродлива і гордовита. Жінка з бездоганною репутацією, правдива, пряма і принципова, говорила те, що думала. Ми обоє зраділи зустрічі, зайшли в кафе «Ласощі», замовили каву.
- Як справи у Бориса? – поцікавився я.
- Не знаю, мабуть нормально. Три роки, як розійшлись. Сама з дочкою живу…