Це була моя перша
поїздка за кордон. Я подорожував в компанії своєї старшої доньки Насті. Вона
вже досвідчений турист — побувала в багатьох країнах Європи й не тільки,
володіє англійською мовою. Це гарні бонуси, які дають можливість самостійно
мандрувати без туристичної групи. Головна мета подорожі — відвідати Рим із
проміжними нетривалими зупинками у Братиславі та на зворотному шляху у Варшаві.
БРАТИСЛАВА
Аеропорт.
Літак. Трап. Ще декілька кроків сходинками, і я на словацькій землі. Поруч зі
мною Настя. Ми заходимо у величезне черево перонного автобуса, до нього ще
хвилин з десять підтягуються пасажири з літака. Нарешті це довжелезне та
широчезне, метрів зо три, чудо рушає. Пролетіла якась хвилина, я не встиг ще
перем’ятися з ноги на ногу, як автобус повернув за ріг терміналу і зупинився
перед входом до залу прибуття. Це транспортне чудо знадобилося лише для того,
щоб перевезти людей не більше як на сто метрів. Поки скляні двері терміналу не
зачинилися за останнім пасажиром, за нами спостерігав охоронець, який стояв на
вулиці біля свого автомобіля і підозрілим поглядом промацував прибулих з
України: не дай боже, чи не проноситься в наплічниках та валізах розібраний
танк.
Черга… Паспортний контроль… Нарешті штамп у паспорт: дата в’їзду 12.09.2019, Братислава. Шенгенська зона для мене відкрита.