Шлях
привів нас до височенного паркану, в якому була вмонтована металева брама. Мій
супроводжувач, старшина дивізіону прапорщик Клоченюк, натиснув на кнопку
дзвінка на дверях…
За цією бетонною стіною був прихований світ, про який я ще нічого не знав. «Він урізноманітнить моє військове життя на десять діб», — подумав я, коли за нами зляскотом зачинили браму гарнізонної гауптвахти1. Вартовий супроводжував нас зі старшиною до одноповерхового будинку. «Яке гарне райське місце», — далі розмірковував я собі, ідучи по чистій рівній асфальтованій алеї зі свіжовибіленими бордюрами, споглядаючи по боках різнобарв’я прекрасних квітів та зелених рослин.