Період
в історії людства до появи писемності називають доісторичними часами, тобто 5–6
тисяч років тому, до Шумерської цивілізації. На території ж України цей період
тривав до VI ст.
до н. е., поки вчений-мандрівник Геродот не побував у грецьких колоніях-полісах
на узбережжі Чорного моря і зі слів мандрівників не описав землю, суспільство
та звичаї скіфів.
Щодо
Радомишля, то це давнє поселення отримало таку назву і вийшло з доісторичних часів
тільки у XVI
столітті. В той час воно стало власністю Києво-Печерського монастиря, і монахи
збудували в ньому замок, паперову фабрику. Виникло якесь економічне та
релігійно-політичне життя, що лишило свій слід у документах. До цього часу
здебільшого не було ніякого руху, аби він виглядав як історичні події. Навіть
якби жила у ньому династія літописців, то їх записи умовно мали б такий
інформативний сенс:
«1289-й рік: Іван виорав поле — восени зібрав гарний
урожай»;
через п’ятдесят років:
«1339-й рік: внук Івана, Степан, виорав старим дідовим плугом поле»;
запис ще через пів століття:
«1389-й рік: при оранці зламався плуг предків. Петро, Степанів внук, закінчив
оранку, змайструвавши новий плуг з дуба».
Хіба може існувати історія, коли день бабака1 тягнеться
століттями?
1. «День бабака» — фільм, у якому герой потрапив у часову петлю, де новий день ніколи не наставав, а повторював минулий.