ТО БУЛА НЕ ТЮРМА І НЕ КОЛОНІЯ

Мої знайомі мене часто запитують "А що то була за установа на Папірні по вулиці Кірова де вам довелося служити 20 років тому? Може тюрма чи колонія?" Для зацікавлених повідомляю не тюрма і не колонія. То була спецкомедатура №3, утворена наказом МВС УРСР №12 від 2 лютого 1987 року при райвідділі внутрішніх справ. Підпорядковувалася вона відділу виправних трудових установ УВС облвиконкому. Мета і завдання спецкомендатури нагляд за умовно засудженими, трудовлаштування і перевиховання їх. У народі цих засуджених попростому називали "хіміками". У СРСР такі комендатури створювалися здебільшого на підприємствах хімічної промисловості (і не тільки на них), тож звідти і назва. Тільки в Україні було 153 комендатури, а в області три: жіноча - на льонокомбінаті чоловіча - на "ХІМВОЛОКНІ" третя - чоловіча - в Радомишлі для будівництва і розширення машзаводу.

УРОКИ ИСТОРИИ

Как это было

«ВИДЯ, ЧТО ТОЛПА ПЕРЕД МОИМ БРОНЕТРАНСПОРТЕРОМ НЕ РЕАГИРУЕТ НА  ПРИЗЫВЫ РАССТУПИТЬСЯ, Я ПРИКАЗАЛ ПУЛЕМЕТЧИКУ ОТКРЫТЬ ОГОНЬ…»

В дни 40-летия ввода войск стран Объединенного Варшавского договора в Чехословакию бывший комендант штаба войск ОВД полковник в отставке Николай Крепченко рассказывает «Событиям» подробности своего участия в беспрецедентной военно-политической операции

Владимир ШУНЕВИЧ

«События» 21 августа 2008 года

( Житомирская область)

Полковник  в отставке Николай Крепченко 9 мая 2012 г

В ночь на 21 августа 1968 года жители городов и сел Чехословакии не сразу обратили внимание на мощный гул двигателей. Ведь месяца не прошло, как в этой стране закончились командно-штабные учения войск Варшавского договора под кодовым названием «Шумава», в которых приняли участие 16 тысяч военнослужащих  СССР, ЧССР, Польши, ГДР и Венгрии.

Но в этот раз очевидцев поразило то, что колоннам бронетранспортеров, танков, грузовиков с  белыми полосами на башнях и бортах конца-края не видно.

ПАРАДИ В РАДОМИШЛІ

Разом з епохою СРСР відійшли в минуле демонстрації трудящих, які були одним із пропагандистських елементів радянського суспільства. В народі, їх називали парадами. Вони проходили повсюди, починаючи від столиці та великих міст і закінчуючи кожним районним центром. Місто Радомишль не було винятком, і в ньому щорічно проходило по три паради: 1 травня — День міжнародної солідарності трудящих, 9 травня — День Перемоги та 7 листопада — День Жовтневої революції. Паради були «добровільно-примусовими». Робітникам підприємств явка для організованого проходження в колонах була обов'язкова. Ігнорування цього заходу могло призвести до позбавлення премії або інших бонусів на роботі. Для учнів 6-10 класів шкільна колона була теж обов’язкова, непослух не вітався.