РАДОМИСЛЬ НА ПОШТОВИХ ЛИСТІВКАХ. ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК РАДОМИСЛЯН

Для когось поштові листівки – це звичайні клаптики паперу з малюнками, що дають змогу відіслати листа. А от філокартисти, які створюють з них цілі колекції, вважають листівки за справжній скарб і головне - роблять з них такий. Багато цікавого може розповісти звичайна поштова листівка допитливому досліднику. Відомі три листівки, які розповідають про літній відпочинок радомислян. Надруковані фотолистівки в типографії Еллі Йосиповича Заєздного в місті Радомислі. Листівки чорно-білі, зустрічаються тоніровані в зелений, коричневий колір.  Фотолистівки містять різнобічну візуальну інформацію, естетичну цінність,  мають безперечний пізнавальний характер. Таким чином на сучасному етапі розвитку науки документальні листівки набувають особливого значення, як нові види зображальних  джерел, що раніше не рідко залишалися поза  увагою  дослідників. Місто Радомисль – повітове  місто Київської губернії, розташоване на крутому  узвишші, яке гирлом огибають  річки Тетерів і Мика. Передмісття Рудня і Микгород з’єднувалися  двома  мостами. Перший  міст  через Мику  довжиною 140 сажень, другий – через  Тетерів довжиною  120 сажень.  На двох листівках  зображено – любителі літнього відпочинку в  сонячний  день відпочивають на різнокольорових човнах. В місті Радомислі, для городян, охочих розім’яти  свої руки веслами, працювала човнова станція.  Яка знаходилась, як і в радянські часи,  на лівому березі річки Тетерів, неподалік від урочища «Капличка», де можна було взяти човен напрокат, за доступними цінами на кілька годин.

ІНДІАНЕЦЬ У ВЕЛИКОМУ МІСТІ

Це була моя перша поїздка за кордон. Я подорожував в компанії своєї старшої доньки Насті. Вона вже досвідчений турист — побувала в багатьох країнах Європи й не тільки, володіє англійською мовою. Це гарні бонуси, які дають можливість самостійно мандрувати без туристичної групи. Головна мета подорожі — відвідати Рим із проміжними нетривалими зупинками у Братиславі та на зворотному шляху у Варшаві.

БРАТИСЛАВА

Аеропорт. Літак. Трап. Ще декілька кроків сходинками, і я на словацькій землі. Поруч зі мною Настя. Ми заходимо у величезне черево перонного автобуса, до нього ще хвилин з десять підтягуються пасажири з літака. Нарешті це довжелезне та широчезне, метрів зо три, чудо рушає. Пролетіла якась хвилина, я не встиг ще перем’ятися з ноги на ногу, як автобус повернув за ріг терміналу і зупинився перед входом до залу прибуття. Це транспортне чудо знадобилося лише для того, щоб перевезти людей не більше як на сто метрів. Поки скляні двері терміналу не зачинилися за останнім пасажиром, за нами спостерігав охоронець, який стояв на вулиці біля свого автомобіля і підозрілим поглядом промацував прибулих з України: не дай боже, чи не проноситься в наплічниках та валізах розібраний танк.

Черга… Паспортний контроль… Нарешті штамп у паспорт: дата в’їзду 12.09.2019, Братислава. Шенгенська зона для мене відкрита.

ПИТЕЙНЫЕ ЗАВЕДЕНИЯ В КОНТЕКСТЕ РАДОМЫСЛЬСКОЙ ИСТОРИИ.

Официально Российская империя (в состав которой  входил и уездный город Радомысль.-Авт.)  считалась едва ли не «самым трезвым» европейским государством. В первой половине  XIX  века тут потребление алкоголя  на душу населения  в среднем составляло 2,7 л. (1841 год 10,8 л.), тогда как во Франции – 15,7, Дании 14,5,  Италии 12,3, Англии- 9,9, Германии – 8,5 , Австро-Венгрии 8,4 л.  Но если иметь в виду, что водку употребляла только треть населения, то немудрено, что по данным статистического комитета, на каждого  пьющего приходилось 2,25 ведра водки (1 ведро = 12л). В 1845 году в городе находилось три винные  лавки,  два трактира и одна корчма. Из книги Леонида Тимошенка «История села Потиевка в XIX-начале XX века», ученый рассказывает о жизни простых людей: «Жизнь - как жизнь. Делали добро, грешили и миряне, и священники (пьянство отца Ольшевского). А вот другой случай, когда потиевчаны Петр и Матрена лично, будучи пьяными, зимой потеряли в лесу двухмесячного ребенка. Но, что характерно, в отличие от наших дней, тогда, в 1846 году, пьяницы получили должное наказание их выпороли нагайками. Количество ударов определяла Киевская уголовное палата: Петру - 30 ударов; Матроне 20. Духовная власть, в свою очередь наказала: супруги Ольшевских должны отправиться на эпитимию в один из монастырей». Как  гласит народная  мудрость: «Какой  поп – такой  и приход».