Мрії народжуються у
дитинстві, зростають разом із нами.
Якщо вони захоплюють
і є справжніми, то збуваються.
Десь
у віці шести років мама з дідом купили мені дитячий двоколісний велосипед.
Підозрюю, що це була ідея діда, бо він сам мав справжнього залізного коня, на
якому інколи мене катав. Отже, тепер і у мене був свій маленький педальний
коник, а безмежжя моєї радості та завзяття посприяли швидкому навчанню в його
керуванні.
Одного разу я вправно вскочив у сідло та помчав відкривати нові землі до сусіднього провулку. Мій всесвіт розширився до його меж. Як виявилося, там існувало життя, і якийсь абориген швидко крутив педалі мені назустріч на дивному, раніше небаченому пристрої. Я теж пришвидшився, і незабаром ми зупинилися один проти одного — око в око, перекинулися примруженими поглядами, знайшли спільну мову й через декілька хвилин обмінялися роверами.
