ОДНОДЕННИЙ ПОХІД МАРШРУТОМ КОРОСТИШІВ - РАДОМИШЛЬ

Мулька пройти пішки маршрутом Коростишів – Радомишль виникла у мене ще влітку. Проте, то дощовий період, то спекотний стримували мій намір. І ось нарешті зірки зійшлися. У неділю 24 вересня я зійшов з маршрутки в Коростишеві о 8:22, а 18:15 був вже вдома здолавши шлях лісами та полями в 32 км. Подорож мені дуже сподобалася: ландшафтами кар’єру, гарними затишними лісовими краєвидами, лісосмугами в полях з давніми могутніми дубами, величними березами та чудовими грунтовими дорогами хоч велосипедом їдь. В Коростишівському лісі я був на самоті з природою не зустрічав людей, бачив декількох козуль, що пробігали поряд з дорогою; зв’язку лайфселл не було, навігатор працював на роумінгу. Від подорожі я отримав більше задоволення ніж очікував. Мій шлях можна прийняти за місцевий туристичний маршрут. Його можна ще скоригувати заходом на цікаві об’єкти під селом Городське, щоправда, шлях збільшиться на 5 км. Переглядаючи фото з подорожі, я вирішив зробити слайди, в яких можна «пунктиром» побачити мій маршрут. Глядачам - шоу, для мене – пам’ять. Дивитись краще на моніторі та у якості 720.

Павло Тужик, вересень 2023 р.

ОДНОДЕННИЙ ПОХІД В КАРПАТАХ

Маршрутом: турбаза "Заросляк", Прутський водоспад, Говерла, озеро Несамовите, турбаза "Заросляк". Маршрут 16 км, подорож тривала близько десяти годин.

ДОІСТОРИЧНІ ЧАСИ РАДОМИШЛЯ

Період в історії людства до появи писемності називають доісторичними часами, тобто 5–6 тисяч років тому, до Шумерської цивілізації. На території ж України цей період тривав до VI ст. до н. е., поки вчений-мандрівник Геродот не побував у грецьких колоніях-полісах на узбережжі Чорного моря і зі слів мандрівників не описав землю, суспільство та звичаї скіфів.

Щодо Радомишля, то це давнє поселення отримало таку назву і вийшло з доісторичних часів тільки у XVI столітті. В той час воно стало власністю Києво-Печерського монастиря, і монахи збудували в ньому замок, паперову фабрику. Виникло якесь економічне та релігійно-політичне життя, що лишило свій слід у документах. До цього часу здебільшого не було ніякого руху, аби він виглядав як історичні події. Навіть якби жила у ньому династія літописців, то їх записи умовно мали б такий інформативний сенс:

«1289-й рік: Іван виорав поле — восени зібрав гарний урожай»;
через п’ятдесят років:
«1339-й рік: внук Івана, Степан, виорав старим дідовим плугом поле»;
запис ще через пів століття:
«1389-й рік: при оранці зламався плуг предків. Петро, Степанів внук, закінчив оранку, змайструвавши новий плуг з дуба».

Хіба може існувати історія, коли день бабака¹ тягнеться століттями?

 1. «День бабака» — фільм, у якому герой потрапив у часову петлю, де новий день ніколи не наставав, а повторював минулий.