Рівно 61 рік тому, в 1963-му році, свято 1-го вересня теж припало на неділю, як і в 2024-му. Правда, нікому не спадало на думку роздувати з цього проблему – просто діти пішли на перший дзвоник у понеділок, 2-го вересня. В 1962-му році мама відвела мене на навчання в російськомовну школу №6, що знаходилася на вулиці 19-го Партз’їзду, №9 (зараз - вул. Присутственна. – Авт.). Будинок зведений купцем 1-ї гільдії Нафталі Горенштейном в 1887 році.
Про Великого Кобзаря, здавалось, вже чимало написано. Однак ніколи, мабуть, не вичерпається інтерес ні наших сучасників, ні прийдешніх поколінь до великого сина України. Він завжди з нами у наших діях і помислах. Чимало цікавого пов’язано з іменем Т.Г. Шевченка, є в місті Радомишлі та районі. Деякі дослідники життя Тараса Григоровича припускають, що в 1846 році, повертаючись з Житомира до Києва старим київським щляхом, він проїздив через Радомиcль та Білогородку. На жаль, документально це не підтверджено. Однак більшість шевченкознавців вважає, що поет їхав шляхом, який вів із Коростишева на Брусилів та Бишів, й тим більше, що в Брусилові в нього повинна була бути зустріч особистого характеру. Так чи інакше, а Радомисльщину в її повітових межах Кобзар оминути не міг.
Із книги Олександра Пирогова
«Радомишльські оповідання»
Попри заборону лікарів завідуюча дитячим садком Галина Борисівна 7 березня 1988 року працювала на останньому місяці вагітності. З роботи жінку відвезли до пологового відділення радомишльської лікарні, де пізно ввечері народила сина. Щасливий день народження. «Нехай буде подарунок для жінок», – сказала тоді Галина Борисівна. І батьки записали дату народження Леоніда 8 березня. «Людина народжується на світ для того, щоб жити, кохати та бути коханою», – стверджував класик американської літератури Джек Лондон.