СОБАЧЕ ЖИТТЯ У РАДОМИШЛІ

Останніми роками звикли до безсніжних зим. Розповіді про тривалі морози  та високі кучугури  посіли чільне місце серед давнішніх міських легенд, які бабусі розповідають онукам. Тому березень приголомшив навіть радомишльських старожилів – такого снігу не було давно. Наш край накрило не тільки біле засніжене поле, а й люті морози впродовж березня. Хоча зима без снігу, що літо без хліба. Зимова природа ставить перед мешканцями складні завдання: вулицям і тротуарам, щоб бути доволі чистими, потрібно дочекатися весни. Навіть перед будівлями впливових багатіїв залишаються великі кучугури снігу. В місті вистачає бродячих і покинутих собак, які збираються в зграї, так легше вижити в провінційному «мегаполісі», особливо зимою. Справжня зима для здорового пса – дійсно щастя: спека не турбує, нема ненависних кліщів і блох, а по заметах чудово бігати, час від часу заглиблюватися в чистий сніг. Але ж сувора зима додає і нові ризики: холоднеча, вулиці посипані сіллю можуть шкодити здоров’ю тварин. Одна зграя облюбувала смітникові контейнери на вулиці Незалежності, після обіду ледачою ходою перебирається до контейнерів на Толбушці. На контейнерах можна спостерігати незвичайну картину – величезний пес у пошуках корму риється зверху на ящику, поруч біля нього три-чотири коти діловито щось вигрібають. Собака на котів не звертає ніякої уваги. Голод зближує споконвічних ворогів в природі. 

ІСТОРІЯ ЖІНОЧОЇ ГІМНАЗІЇ В МІСТІ РАДОМИСЛІ

 

Жіноча середня освіта в місті Радомислі – одна з найменш досліджених проблем історико-педагогічного краєзнавства. На початку ХХ століття середня жіноча освіта в Радомисльському повіті стояла на порядку денному досить гостро.

ПІДЗЕМЕЛЛЯ

Головне правило реальності — не заплутатися у своїх ілюзіях.

Сутеніло… Непомітно для діда, який ще не вгамувався від своїх господарчих справ і заклопотаний топтався на подвір’ї, я нишком виніс лом на вулицю, де мене вже очікували мої друзі: Серьога, Роман та Саня. Вони вже мали при собі «археологічний» інструмент: заступ, моток міцної мотузки, ліхтарик, який перемикався з жовтого на червоне та зелене світло; зелене — це те, шо нада, щоб бути непомітним у нашому ділі. Сутінки погустішали й ми вирушили в експедицію.