УПОТРЕБЛЕНИЕ СПИРТНЫХ НАПИТКОВ В РАДОМЫСЛЕ

Впрочем,  влиятельные и обеспеченные лица  употребляли  в основном  заморские напитки, также  как и современные новоиспеченные  бизнесмены и чиновники, которые, правда, делают это варварским способом - большего идиотизма, чем закусывать салом марочную водку,трудно представить. Ни в коем случае не закусывайте фирменную водку салом, если вам дорого здоровье. Только селедкой и огурчиком. Берегите печень, как зеницу ока! Она у вас  одна. Не стараюсь  учить,  а просто  делюсь  опытом. Народная мудрость гласит: «Лучше пить качественную водку,чем, что попало, лучше  быть голодным чем есть что попало, лучше быть одному, чем с кем  попало». Объявлене в газете "Радомыслянин" № 30 августа 1912 год Российская Национальная библиотека г. Санкт-Петербург «Господин Янц имеет честь уведомить, что им на днях получены все заграничные вины лучших сортов, также ром, французская водка, портер «Лондонский» и Рижской разливки, свежие голландские сельди, миноти, камбулы, швейцарський Честерский и Зеленые сыры, труфель, заграничная горчица, капорцы, оливки и другие пряности. Так же большой выбор Гаванских и Рижских сигар. Могу заверить: все отпущено хорошей доброты».

ШУКАЧІ СКАРБІВ

У мене є звичка пити каву надворі. Може через те, що за кавою ще й палю, а може через «дворянське» виховання (виховувався у спільному дворі, багатоквартирного будинку). Отож, сиджу на східцях біля ганку, насолоджуючись кавою, свіжим ранковим повітрям і неквапливо потягуючи цигарку. Весна того року дещо забарилася. Настільки, власне, що її, вважай і зовсім не було – весь березень свої позиції з останніх сил втримувала ослабла вогка зима, а коли зрештою здалася, на зміну їй прийшли паркі спекотні дні, швидко перетворивши сірі брудні кучугури по вулицях міста на такі ж сірі і брудні калюжі. Отож сиджу, радіючи, що нарешті все ж настала така можливість, на своєму маленькому подвір’ї і спостерігаю за зграйкою горобців за парканом, що метушливо бовтались у сірих калюжах , якими особливо відзначилася в ту пору наша ямиста вулиця.  Раптом, розлякавши малих пернатих босяків, розбризкуючи колесами мутну воду, біля мого подвір’я повільно зупинився велетенський чорний джип. «Багатий Буратіно» – промайнула думка. З автомобіля вийшов чоловік середнього зросту, невизначеного віку, з проникливими розумними очима та різкими жестами рук і, не привітавшись, мовив: