У будь-якому сні, дитинко, головне — вчасно прокинутися.
Мар’ям Петросян
Сновидіння один із загадкових вимірів життя людини. Вони майже не запам’ятовуються, але бувають і такі виразні, що їх неможливо відрізнити від реальності. Я бачив сни, у яких міг логічно думати, приймати рішення і розпізнавати невідповідності зі звичним відчуттям світу. Деякі з них я виклав у цій розповіді.
1 вересня, середа, 54-й день, +20°C.
Чудовий, все ще літній, ранок. Я на озері, яке знаходиться недалеко від будинку моєї матері. На його березі маячить скам'яніла фігура рибалки, що очікує клювання. Пропливаю чергові свої 500 метрів і, посвіжілий, виходжу з води, ступаю на м'який шовковистий трав’яний килим. Сонце променями пестить тіло, даруючи тепло. Очі насолоджуються навколишньою природою, що прокидається після нічного сну.
У 1963 році Віктор Березюк і Олександр Сахневич зняли на чорно-білу плівку перший документальний фільм про місто Радомишль. В радомишльському лісгоспі працював фотографом Олександр Сахневич, який у 1963 році випустив дев’ять видів чорно-білих листівок міста Радомишля.
Довгі тіні від
предметів погойдуються в такт з язикам полум'я гасової лампи, яка тьмяно
освітлює невеличку кімнату.
Молода жінка у пов’язаній кінцями назад хустині трудиться над стіною, накидаючи глину і наносячи перший вирівнювальний шар тинькування. Мені всього близько року від народження, тому я не розумію, що робить ця жінка і хто вона, лише з часом усвідомлю її мамою. Мій всесвіт обмежується периметром цієї кімнати. Він складається з набору первинних інстинктів та інтересу до навколишніх предметів, що потрапляють у поле моєї нестійкої уваги. Моя свідомість ще не відрізняється від свідомості кошеняти. Я — дитя людське, але ще не людина.
На початку ХІХ століття Радомисль дістає регулярне планування – прямі впорядковані вулиці, ширина і протяжність яких прив’язувалися до генерального містобудівного плану, складеного з урахуванням майбутнього зростання і розбудови міста. Варто відзначити, що за генеральним планом повітового міста Радомисля, затвердженим в 1826 році, було розплановано і прокладено, з поміж інших, одну з головних містоутворюючих магістралей – вулицю Велику Житомирську, яка визначила подальший розвиток міста в західному напрямку.
1986,
грудень, 31-ше, 08:23 AM за Гринвічем.
Радянська
Україна. Невелике містечко, населення — 17 008 осіб.
Районний
вузол зв'язку, автоматична телефонна станція АТС-54.
Десь
всередині величезного електромеханічного організму, серед гучного стрекотіння
крокових шукачів1 і в'їдливого дзинчання сигналізації, загубився я —
двадцятидворічний електромеханік четвертого розряду АТС.
Я
проводжу маніпуляції на шині живлення стійки: відновлюю термозапобіжник, що
спрацював, розігріваючи його внутрішню олов'яно-свинцеву начинку. Потріскуючи,
тягнеться яскрава біло-голуба електродуга... Вона заворожує…
Несподівано лунає різкий, гучний звук.