КУПАЛЬНИЙ СЕЗОН

Випадково натрапив на фото з коментарем про купання жінок в Англії в ХІХ столітті. Всі дами, які бажали скупатися в річці або морі, повинні були вирушати у воду в купальній машині. Це були дерев'яні кабінки з наскрізним отвором в підлозі. Дама переодягалася в купальній машині, пірнала в дірку або виходила з кибитки по сходинках у воду. До слова, костюм для купання тоді особливо не відрізнявся від повсякденного одягу: довга сукня, очіпок, панталони та туфлі.

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ КАРТ

У підлітковому віці мені подобалося малювати мапи з вигаданими фантастичними країнами. Позначати на них міста, а потім з'єднувати їх автошляхами та залізницями. На берегах морів розташовувати міста-порти та прокладати до них морські шляхи. У той час я навіть колекціонував справжні географічні карти та атласи. Найбільшою була у мене карта України. Я з сусідськими хлопцями розгортав її на підлозі: ґудзики нам слугували уявними автомобілями, якими ми подорожували глянцевими дорогами між містами країни. Ось це була гра — не якась там настільна, а напільна! Після закінчення школи цю карту я подарував рідному навчальному закладу.

ПРАВОСЛАВНАЯ ЦЕРКОВЬ В ПРОПАГАНДЕ ТРЕЗВОСТИ. ПРАЗДНИК НАРОДНОЙ ТРЕЗВОСТИ В ГОРОДЕ РАДОМЫСЛЕ.

В Радомысльском уезде пьянство среди населения стало распространяться после отмены в 1861 году крепостного права. С 1 января 1863 года все производство и продажа спиртного в Российской империи была освобождена от непосредственного государственного регулирования. Однако производители алкоголя отныне должны были выплачивать сравнительно небольшой акцизный налог. От тех, кто открывал магазин, ресторан, трактир, корчму – требовалось оплатить патент. В городе Радомысле корчмами владели: Буйда, Гарбуз, трактиром - Любанский. Так же действовали гостиницы-рестораны: «Синяя птица» (владелец Жилинский), «Берлин» (владелец Мордух Винницкий), после начала I Мировой войны перейменован в «Марсель» (владелец Вайнблат), «Малинские номера» (владелец Хаим Дужжовский), гостиница «Гранд-Отель».