ШУКАЧІ СКАРБІВ

У мене є звичка пити каву надворі. Може через те, що за кавою ще й палю, а може через «дворянське» виховання (виховувався у спільному дворі, багатоквартирного будинку). Отож, сиджу на східцях біля ганку, насолоджуючись кавою, свіжим ранковим повітрям і неквапливо потягуючи цигарку. Весна того року дещо забарилася. Настільки, власне, що її, вважай і зовсім не було – весь березень свої позиції з останніх сил втримувала ослабла вогка зима, а коли зрештою здалася, на зміну їй прийшли паркі спекотні дні, швидко перетворивши сірі брудні кучугури по вулицях міста на такі ж сірі і брудні калюжі. Отож сиджу, радіючи, що нарешті все ж настала така можливість, на своєму маленькому подвір’ї і спостерігаю за зграйкою горобців за парканом, що метушливо бовтались у сірих калюжах , якими особливо відзначилася в ту пору наша ямиста вулиця.  Раптом, розлякавши малих пернатих босяків, розбризкуючи колесами мутну воду, біля мого подвір’я повільно зупинився велетенський чорний джип. «Багатий Буратіно» – промайнула думка. З автомобіля вийшов чоловік середнього зросту, невизначеного віку, з проникливими розумними очима та різкими жестами рук і, не привітавшись, мовив:

ВІДОМІ СКАРБИ РАДОМИШЛЯ ТА ЙОГО ОКОЛИЦЬ

 В усі часи знаходилися люди, в руках яких накопичувалися великі цінності. Володарі, зрозуміло, прагнули якомога надійніше сховати свої скарби. Але часто траплялося так, що на власника скарбу чекала трагічна доля. Минали роки та століття, і випадок всміхався якомусь бідоласі, свідку чи сучасному дослідникові, якщо знаходили ті скарби. Місто Радомишль існує дуже давно і легенди про скарби приходять до нашого часу із глибини віків.

ВИНОКУРНОЕ ПРОИЗВОДСТВО В РАДОМЫСЛЬСЬКОМ УЕЗДЕ.

В 1894 году по инициативе министра финансов Российской империи Сергея Витте было утверждено «Положение о казенной продаже питей». Оно предусматривало государственную монополию на продажу крепких напитков. Производить их могли и частные фирмы, а вот реализовывать среди населения — только государственные торговые точки, сразу прозванные в народе «монопольками». Монополия на изготовление алкогольными напитками была введена 1 января 1895 года. Суть закона состояла в том, что торговля водкой и очистка (ректификация) спирта была сосредоточена в руках казны (государства). По всей необъятной Российкой империи в изобилии были открыты «монополии», которые народ  тотчас перекрестил в «винополии». Российский бюджет благодаря этой мере получил немалое пополнение.