ПАРК ПОВЕРТАЄ ТРАДИЦІЇ

Міський парк традиційно влітку є одним з найулюбленіших місцем відпочинку городян. Тут приємно прогулятися, чи просто посидіти на лавах у затінку дерев, провести вільний час з друзями, або скласти своєрідну компанію дітям чи онукам, які залюбки граються на дитячому майданчику. Тож наш міський громадский парк відновлює свої традиції, які закладалися ще в 30-х роках минулого століття. 

ПІДЗЕМНІ ХОДИ У РАДОМИШЛІ РЕАЛЬНІСТЬ ЧИ ЛЕГЕНДИ?

З чутками про підземні ходи я знайомий ще з дитячих років. Мені відомо, що і повоєнне покоління людей хвилювала ця тема. Вона спливла і сьогодні, тому я вирішив поділиться з вами своїми міркуваннями.

В серпні місяці, я став очевидцем як в центрі міста, біля кінотеатру встановили вагончик, огородивши його високим парканом. Мені це здалося цікавим, кілька років тому точно на місці встановленого вагончика був провал, який згодом засипали сміттям. Своєю версією про те, що можливо будуть розкопувати підземний хід, я поділився зі своїм знайомим. Він її не підтримав, припустивши, що хтось щось буде будувати. І ось через кілька місяців, я прочитав в газеті статтю:

24 жовтня виповнюється – 70 років радомишлянці Самойленко (Жабенко) Ганни Олександрівни – вчительці сш № 4, яка своєю наполегливою працею приносила славу в спортивному житті нашого міста

Ось один з багатьох епізодів

професійного життя Ганни Олександрівни:

Ганна Самойленко

1964 рік - це один із самих значущих в історичному плані для післявоєнного Радомишля час. Адже саме в цей рік Радомишль набув статусу міста, а не ПГТ, як раніше. Вау! Круто! Правда, порівняно з такими містами Житомирщини, як Коростень, Бердичів, Новоград-Волинський, він виглядав, звичайно, не як Ріо-де-Жанейро. Але, не дивлячись на це, у цьому невеличкому містечку жили працьовиті люди, і не менш завзяті, їхні діти. І кожен з них гордився, що тепер вони живуть в місті. І щосили намагалися довести, що радомишляни а нічим не гірші, чим їх більші, в територіальному плані, брати – міста Житомирщини.