МЛИНАРСТВО У МІСТІ РАДОМИСЛІ

Головним заняттям жителів Радомисльського повіту було хліборобство. Врожаї збирали добрі і на ринок надходила достатня кількість сільгоспсировини: продукти тваринництва, хміль, зерно. Із енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона (1899 р., С.-Петербург, т. 26): «В Радомисльському повіті Київської губернії орної землі – 306944 дес., садибної – 8292 дес., під городами – 18108 дес., під садами – 1633 дес., сінокісних заливних – 31598 дес., не заливних – 33108 дес., вигонів на пасовину – 30855 дес., лісу – 319156 дес., решта угідь – 167 дес. Головні хліба – жито, овес, гречка, посіви ячменю, пшениці... Хлібозапасних магазинів 158.»

РАДОМИСЛЬСЬКИЙ ПОВІТ У 1918 РОЦІ

Нещодавно до мене потрапила книга «Боротьба за радянську владу на Україні». Нібито нічого особливого, хоча як потрапила – то майже як детективна історія. Адже роком видання є 1927 рік – десятиріччя Жовтневого перевороту. І про події, які відбувалися, у 1917-1920 роках, у ній розповідається не зовсім так, як ми звикли, тобто без ідеологічних комуністичних догм (під яким саме кутом їх висвітлювати) і погляду на історичний шлях з точки зору сталінського «Короткого курсу історії ВКП (б)». Мабуть, невипадково з того часу книга ця жодного разу не перевидавалась. Та найбільш цінним у ній є те, що окремий розділ присвячено статистичним даним Радомисльського повіту.

ЯКЕ БУЛО МІСТО РАДОМИШЛЬ МАЙЖЕ ДВА СТОЛІТТЯ ТОМУ

Світ, в якому ми живемо, має таку координату як час. Ця координата має властивість змінювати навколишній світ і дуже швидко. Робимо уявний експеримент: клацаємо пальцями, і навколо нас залишаються тільки ті речі, які існували лише 180 років тому… сучасний світ щезає… ми знаходимося в пустинному місці, де навколо нас немає ні однієї людини, тварини, ні однієї травинки чи бур’яну, немає і лісу, лише десь на обрії росте декілька вікових дубів, а від міста Радомишль на пустому пагорбі самотньо маячить двоповерховий митрополичий будинок, нині школа номер п’ять. Ось і все, що має місто та околиці від такого недалекого минулого. З тих пір багато минулих поколінь радомишлян зі своїм світом розчинилися в часі. І ми б ніколи не дізналися про їх життя-буття, якби до нас не дійшли документи тих часів.

В цій статті я спробую описати декілька давніх документів: плани Радомисля 1826 та 1848 років.