ПОСИЛАННЯ

ФОТОАЛЬБОМИ

ВІДЕО на Youtube

ВІДЕО на Dailymotion
КАРТА РАДОМИШЛЯ на Yandex

КАРТА РАДОМИШЛЯ на Google
КАРТА РАДОМИШЛЯ З НОМЕРАМИ БУДИНКІВ на Visicom.ua
КАРТА РАДОМИШЛЯ (автор Тужик П.А. 2017 р.)

ВЕБ-АРХІВ ПОПЕРЕДНЬОГО САЙТУ "РАДОМИШЛЬ — НАШ ДІМ" 2008–2012 РОКІВ  (Нажаль робот не всі сторінки скопіював)

ДОПИСИ НА САЙТІ ЗА ІМЕНАМИ АВТОРІВ

«Радомишльщина моя» — Олександра Дроздова

Радомишль — одне зі стародавніх міст України. Відкриття поблизу міста стоянки первісної людини свідчить, що його територія була заселена людьми щонайменше 19 тисяч років тому. Археологічними дослідженнями підтверджено існування з X століття давньоруського міста, вперше письмово згаданого в Іпатіївському літописі в 1150 р. під назвою Мичеськ. З XVI століття місто вже згадується під новою назвою Радомисль, а з 1946 року отримує свою сучасну — Радомишль. Населення міста складає 14 109 осіб (2020 р.).

Географічно місто розташоване на території Київського Полісся. З південного сходу, півдня, південного заходу до Радомишля прилягають листяні й соснові ліси. Через Радомишль протікає найбільша річка в Житомирській області — Тетерів, права притока Дніпра.

Радомишль розташований від Києва на захід на відстані близько 90 км і на 50 км від Житомира — на схід.

Географічні координати міста: 50°30' С.Ш. і 29°15' П.Д.

ПРО РАДОМИШЛЬ В ІНТЕРНЕТІ:

РАДОМИШЛЬСЬКА  ГРОМАДА ____Офіційний сайт Радомишльської міської ради

ЗАМОК РАДОМИСЛЬ ____ Історико-культурний комплекс

САЙТ ТОВ "КАРПАТІЯ" ____ ГОТЕЛЬ

РАДОМИШЛЬ. МІСТО З ГЛИБИНИ ВІКІВ ____ Блог Володимира Молодика

НАШ РАДОМИШЛЬ/OUR RADOMYSHL ____ Сторінка Володимира Молодика на Facebook 

RADOMYSHL.INFO ____ Інтернет газета міста 

E-mail: demiurgos2@ukr.net

НЕЙМОВІРНИЙ РАДОМИШЛЬСЬКИЙ СКАРБ

З давніх давен бродять світом шукачі скарбів. Професіонали й любителі-фанатики, літні й молоді, гуртом та поодинці шукають і мріють знайти якусь скриньку зі злитками благородних металів або ж скриньку із золотими монетами. Шукають задля збагачення, або ж для колекцій чи заради азарту – як мисливці, рибалки чи грибники. І в наш час теж знаходять скарби. Їх виорюють плугами в полях і на городах, вигрібають бульдозерами на будівництві, виявляють металошукачами й магнітометрами, знаходять в колишніх дворянських садибах, підвалах і стінах будинків, в дуплах старих дерев, на дні озер і річок.  Романтика шукачів скарбів часто переплітається із людськими драмами. За деякими знайденими коштовностями тягнеться довгий кривавий шлейф. В історії пошуків скарбів, як в азартній грі порядкують щасливий збіг обставин або ж, простіше кажучи, випадок. І на кожного щасливчика припадає не одна сотня невдах. У пошуках скарбів пройшла вся наступна радомишльська історія, аж до нашого часу. І наш час таки настав: вперше за останнє десятиліття створилась велика армія шукачів скарбів.

ТЕЛЕБАЧЕННЯ Й ТЕЛЕМАЙСТРИ РАДОМИШЛЯ

Талановитий письменник Олександр Купрін, який мешкав певний час у Житомирі, в 1909-му році вустами свого героя у повісті «Молох» пророкував: «Незабаром ми будемо бачити один одного по дроту на відстань сотень і тисяч верст». Письменник не помилився. Людство бачить, чує і не лише «по дроту», а й взагалі без нього.  Від дня винаходу «газети без відстані і паперу» минуло понад 100 років.

ПОДВИЖНИК ПРАВОСЛАВНОЇ ВІРИ У РАДОМИШЛІ

В історії Радомишля багато славетних імен не згадуються, а за радянських часів з ідеологічних міркувань свідомо замовчувалися. У городян є кого згадати і ким гордитися. Лев Шулькевич народився 18 лютого 1865 р. в селі Пиріжки Малинської волості Радомисльського повіту. Його хрестили у сільській Миколаївській церкві, де його батько служив дияконом. Його дід – священик Петро Шулькевич правив у селі Чудин, мати – Олександра Федорівна походила з роду священнослужителів Кошиців. Лев Шулькевич у 1887 році закінчив Київську духовну семінарію. Був направлений у волосне містечко Хабно Радомисльського повіту настоятелем Преображенської церкви. У 1912 році переведений до Свято-Миколаївської церкви. Після смерті Петра Івановича Робаковського зведений у сан протоієрея і поставлений настоятелем Миколаївського собору в Радомислі. Слово Господнє доносив не лише під час служби у Соборі, а й через друковані статті у різних єпархіальних виданнях. Лев Шулькевич співпрацював з газетами: «Радомисльський Листок Оголошень. Взаємна Користь», «Радомыслянинъ»,  «Київські Єпархіальні Відомості». Входив до складу редакційної комісії газети «Радомисльська газета» у 1917 році. Також працював правоучителем, викладав Закон Божий у чоловічій та жіночій гімназіях міста.

ІСТОРІЯ РАДОМИСИЛЬСЬКОГО ЩУРЯЧОГО БАНКУ

Про незвичайні здібності щурів повідомляла повітова газета «Радомыслянинъ» №20, 1913 року: «Щурячий банк. Наприкінці вулиці Русанівської одна татарка помітила щура, що біг по двору, в зубах якого знаходилася трьохкарбованцева кредитка. Пацюк зник у норі дерев'яного зрубу хати. Татарка повідомила про це свого чоловіка, який розкопав нору та виявив у ній справжній щурячий банк, у якому виявилося більше ніж на 500 карбованців державних кредитних асигнацій. Забравши гроші, татарин виїхав із Радомисля зі своєю родиною. Звідки щурі носили гроші у своє підпілля — невідомо».

У місті на початку ХХ ст. поселилась невелика громада татар. Звідки вони взялися і де подівалися достеменно невідомо. В наш час відрізок вулиці знаходиться після колишньої меблевої фабрики. По сьогоднішній день жителі, які мешкають у тому районі місцеві по-вуличному називають «башкірами».

Олександр Пирогов

м. Радомишль

СПЕКТАКЛЬ «НАТАЛКА-ПОЛТАВКА» В РАДОМИСЛЬСЬКОМУ ТЕАТРІ «ЕКСПРЕС»

Засновник і власник театру Василь Подковинський, як і театральні митці, прекрасно розуміли, що доброту рухає величезна сила мистецтва. Велика заслуга у справі встановлення і розвитку театральних традицій Радомисля, цілком справедливо можна вважати Василя Романовича Подковинського в побудові стаціонарного театру і продовження театрального мистецтва міста. Вивчаючи історію Радомисля, можна переконатися, що розвиток культури в місті завжди відбувався через еліту.

ПОЧАТОК ЕРИ СІНЕМАТОГРАФУ У РАДОМИСЛІ

Засновник сінематографу і фундатор театру у повітовому Радомислі – Василь Романович Подковинський, який був рідним братом Терези Романівни Подковинської – матері відомого нашого земляка Миколи Івановича Мацапури. Побудована у 1908 році, велична споруда з колонадою і привабливим порталом, в стилі пізнього неокласицизму, всередині театру інтер’єр в стилі віденського бароко. Перлина радомисльської культури заслуговує на більш розширену розповідь.

КОЛИСЬ МИ ТЕЖ НАВЧАЛИСЯ У ПЕРШОМУ КЛАСІ

 

Рівно 61 рік тому, в 1963-му році, свято 1-го вересня теж припало на неділю, як і в 2024-му. Правда, нікому не спадало на думку роздувати з цього проблему – просто діти пішли на перший дзвоник у понеділок, 2-го вересня. В 1962-му році мама відвела мене на навчання в російськомовну школу №6, що знаходилася на вулиці 19-го Партз’їзду, №9 (зараз - вул. Присутственна. – Авт.). Будинок зведений купцем 1-ї гільдії  Нафталі Горенштейном в 1887 році.

ВЕЛИКИЙ КОБЗАР І РАДОМИШЛЯНИ

Про Великого Кобзаря, здавалось, вже чимало написано. Однак ніколи, мабуть, не вичерпається інтерес ні наших сучасників, ні прийдешніх поколінь до великого сина України. Він завжди з нами у наших діях і помислах. Чимало цікавого пов’язано з іменем Т.Г. Шевченка, є в місті  Радомишлі та районі. Деякі дослідники життя Тараса Григоровича припускають, що в 1846 році, повертаючись з Житомира до Києва старим київським щляхом, він проїздив через Радомиcль та Білогородку. На жаль, документально це не підтверджено. Однак більшість шевченкознавців вважає, що поет їхав шляхом, який вів із Коростишева на Брусилів та Бишів, й тим більше, що в Брусилові в нього повинна була бути зустріч особистого характеру. Так чи інакше, а Радомисльщину в її повітових межах Кобзар оминути не міг.

ПОДАРУНОК ДЛЯ ЖІНОК

Із книги Олександра Пирогова «Радомишльські оповідання»

Попри заборону лікарів завідуюча дитячим садком Галина Борисівна 7 березня 1988 року працювала на останньому місяці вагітності. З роботи жінку відвезли до пологового відділення радомишльської лікарні, де пізно ввечері народила сина. Щасливий день народження. «Нехай буде подарунок для жінок», – сказала тоді Галина Борисівна. І батьки записали дату народження Леоніда 8 березня. «Людина народжується на світ для того, щоб жити, кохати та бути коханою», – стверджував класик американської літератури Джек Лондон.

МИХАЙЛО СОКОЛЬВАК – ПОДВИЖНИК УКРАЇНСЬКОГО КУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ

Вулиця Велика Житомирська  – найстаріша в місті Радомишлі. Люблю свою вулицю, для мене і для всіх мешканців, які тут жили чи живуть нині – найрідніша. Кажуть, що добрий сусід – ближчий за родича.  Між сусідами завжди були тісні стосунки, а часто й дружба. А які добрі люди проживали на ній! Пройшовши через випробування війни і повоєнних років, люди ставали добрішими, податливішими, допомагали один одному, часто по-сусідськи ходили один до одного в гості, обмінювалися  новинами і, звісно, пліткували. Щось відремонтувати чи полагодити, підшити чи підказати – завжди  зверталися  до  сусідів. Якщо хтось занедужував, влаштовувалися цілі консиліуми, як людина має лікуватися. Поруч  завжди були добрі люди. З плином  часу іноді  спадає  на думку, що  то були  особливі  сусіди –  чужий біль  сприймали, як  свій власний. Було тоді до кого серце притулити! Зараз таких сусідів не має. Зате людей матеріальних не меншає. Важливе місце в житті займало живе спілкування з сусідами, обмін новинами і, звісно, плітками. Звичайно, не обходилося без сварок, проте доброзичливості і поваги було набагато більше.