Радомишль найстародавніше місто не тільки Житомирщини, а й усієї України. Територія міста, за даними археологічних досліджень, заселена близько 30 тисяч років тому, про що говорить досліджене влітку 1957 року Інститутом археології Академії наук УРСР під керівництвом кандидата історичних наук Шовкопляса І.Г. пізньопалеологічне населення в межах сучасного міста. На відзнаку цього було поставлено пам’ятний знак.
Той час відносять до Великого льодовикового періоду. Його лік прийшовся на 20 — 30 тисячоліття до нашої ери. Тоді льодовики покривали територію теперішньої Радомишльщини. Потім клімат став теплішим, льодовики почали таяти і в наших місцях з’явилися хвойні і листяні ліси, поля і болота. Сама назва говорить за себе Полісся. Тобто — поле і ліс. Вчені пропонують сотні гіпотез глобального потепління на планеті, тільки не активної діяльності людини, крім полювання на мамонтів, не було відмічено. А клімат ставав теплішим в сотні разів швидше ніж нині. У природи свої закони, а вчені не можуть пояснити аномальних явищ, видумують про глобальне потепління. Ці припущення охоче мусують політики, мабуть, щоб відволікти людей від більш суттєвих питань. Більшість людей чомусь вважає, що раніш в прадідівські часи, зими були більш засніжені і з сильними морозами. Особливо це видно в історичних фільмах, де руські і українські зими з глибокими снігами, закутаними до очей героїв в кожухах, з великими санями. Але як зв’язати з цим стереотипом Пушкінські рядки з “Евгения Онегина”:
"В тот год осенняя погода
Стояла долго на дворе,
Зимы ждала, ждала природа
Снег выпал только в январе."
Якщо в Росії набагато північніше перший сніг пішов тільки після нового року, то яка ж погода була у нас на Радомишильщині?
