То, о чем
я расскажу в этом историческом исследовании, - это мое сугубо личное мнение, я его никому не навязываю. Но право поведать о самых общих,
пусть и субъективных размышлениях дает мне то, что я занимаюсь половину
сознательной жизни исследованием
Радомысльской старины, и нет для меня ничего дороже, чем правдивая
история родного города. Винокурное производство почему-то вообще не исследуется
историками. Возможно потому, что пагубную привычку людей к водке исследованы и
напечатаны тонны бумаги, на всех разговорных
языках мира. О пользе водки не
существует ни одной книги на украинском языке. Если бы у водки не было приятных
сторон, то ее вряд ли употребляла большая половина человечества. Как ни
странно, первыми
спирт изобрели арабы. То есть те самые мусульмане,
которым Коран запрещает
употреблять спиртное. Само
слово «алкоголь» арабского
происхождения. Которое означает «дух»
или «дурман». А еще «тончайшую сущность
всех вещей». В общем, богатое слово! Арабский врач и алхимик Робез, работающий в знаменитом Багдадском госпитале
изобрел нечто спиртоподобное еще в
860 году. На Руси в то время правил
варяг Хельги - он же легендарный князь
Олег.
понеділок, 23 грудня 2019 р.
пʼятниця, 6 грудня 2019 р.
РАДОМИШЛЬ: РОКИ, ЯКИХ НЕ ЗАБУТИ НІКОЛИ
Радомишль,
скільки рідного в цьому слові. Початок, розквіт чи занепад будь-якого
населеного пункту, найчастіше віддзеркалюють в тій або іншій мірі ситуацію в
державі, до якої він належить. Це підтверджує й історичний шлях мого рідного
міста. Два з половиною роки Радомишль
перебував під гітлерівською
окупацією. За цей час місто і
його мешканці пережили чимало
трагедій. Радомишляни ж, що
залишилися у місті зазнавали утисків
і примусово працювали на
окупантів. Відтак пережили
всі страхіття. Умілі дії
радянських військ усіх родів, стрімкий натиск на ворога привели до повного
звільнення населених пунктів району. Радість визволення міста Радомишля прийшла
вранці 28 грудня 1943 року, на його вулицях вже були радянські
танки. Важко виміряти людські жертви. Німці замучили і вбили 3387
жителів району. Крім цього на фронтах Великої Вітчизняної війни загинуло 6022
чоловіки. Чимало руйнувань принесла Радомишлю війна. Після
визволення район лежав у руїнах. Відступаючи, гітлерівці знищили 2756 житлових
і 618 колгоспних господарських будівель. Лише 47 колгоспам району нанесено
збитків на 418 мільйонів карбованців у тодішніх цінах. З перших днів звільнення
сіл району до лав діючої армії влилося 7103 жителів. В наслідок фашистського
терору населення міста зменшилось з
11700 чол. у 1939 році до 6731 чол. у
1944 році. Усю територію
радомишльщини всіяно могилами і пам’ятниками
воїнам, тобто чоловікам. А все-таки під час війни величезний тягар
винесли на тендітних плечах і жінки, що заслуговує великої пошани.
понеділок, 25 листопада 2019 р.
КУРЬЕЗНЫЕ И ТРАГИЧЕСКИЕ СЛУЧАИ ПОСЛЕ РАСПИТИЯ СПИРТНЫХ НАПИТКОВ В УЕЗДНОМ ГОРОДЕ РАДОМЫСЛЕ
В Радомысле не обходилось и не без алкогольных
курьезных случаев после распития некоторыми
гражданами спиртных напитков. В 1865 году согласно ревизии в радомысльской тюрьме
заключено 7 человек. Помещик Лищинский, семеро неполнолетних за изнасилование
50-летней женщины, пьяницы и распутницы, Иосиф Горлинский – за нанесения словесного оскорбления государю, за
подобное – рядовой Иван Ковель (о
таких людях говорят – без царя в голове.-Авт.). Здесь сделаю отступление. Моя бабушка, Евдокия Лукашевна Волынец, которая родилась в 1900
году, рассказывала, что пьяный мужик в
корчме матерными словами обругал Бога, пресвятую Богородицу и пресвятую Троицу. Затем подошел к большому портрету
царя, который висел на стене и перешел на
оскорбление Государя Императора и августейшую фамилию. Смысл этой части
его «хулы» в переводе с матерного был
таков: «Государь не правильно
распоряжается…». Недаром в народе утверждают: «То, что у трезвого на
уме, у пьяного на языке». Его схватили и
поместили в местную тюрьму, которая находилась на первом этаже присутственных
мест (до недавнего времени находилась
районная библиотека в здании школы
№5.-Авт.). Владелец корчмы и следствие
старались упечь несчастного
крестьянина подальше и подольше. Например, свидетельские показания
об оскорблении императора появились
позднее и к счастью для
мужика не вошли в обвинительное заключение. Задним числом появилось
и утверждение свидетеля, что
богохульник «довольно твердо стоял
на ногах» (в то время
опьянение было смягчающим
обстоятельством, а не отягчающим,
как сейчас.- Авт.). Обвинение было
сформулировано так: «Произнесение
в публичном месте слов,
имеющим вид богохульства». Если бы прокурор
доказал, что это было
преступление «с умыслом
совершенное», оно каралось бы
каторгой до 15 лет. И так, умышленно или по
пьянке с языка сорвалось? Этот вопрос
был решающим. Дело сочли настолько
важным, что слушалось оно при
закрытых дверях, без участия
присяжных. Разумеется, адвокат (в те годы именовался «частный поверенный».-Авт.) обратил внимание
суда на ошибки
следствия, несоответствие в
показаниях свидетеля и сумел доказать,
что крестьянин был
сильно пьян, следовательно
действовал неумышленно. В то время судья приезжал из Киева один раз в
месяц, когда скапливались дела с правонарушениями и преступлениями. Газета
«Радомыслянинъ» №66, 2 ноября 1912 г. (Российская Национальная библиотека г. Санкт-Петербург): «Сессия Киевского окружного суда с участием присяжных заседателей
начинается в Радомысле 5 ноября и продолжится до
10 ноября включительно. Дела по преимуществу кражи
лошадей и рогатого скота». Рассматривая этот казалось
бы, простой проступок, он усмотрел в нем политический подтекст. Видимо решив
подстраховаться, судья не стал на себя
брать ответственность за судьбу
человека. Зная, что дело необычное, судья доложил об этом происшествии
киевскому губернатору. Который недолго
раздумывая, послал рапорт царю. Вскоре губернатору пришел ответ - что бы
отпустили дурака. Так же царь издал указ запрещающий вывешивать портреты
государя во всех питейных заведениях Российской империи. Невероятная на те времена
монаршая милость. Эта история кажется
невероятной, даже выдуманной. Но, я до сих пор не могу понять, откуда моя
бабушка могла знать об этом случае, она была абсолютно неграмотной. Легенда
весьма привлекательна, но правда
неизвестна по сей день.
неділя, 17 листопада 2019 р.
ЛЮБОВ ПО-РАДОМИШЛЬСЬКИ (Лялька)
Ранок сіяв дрібним теплим дощем, як і буває у травні на Поліссі.
Того року весна була дощовита. Одначе мокреча не завадила людям заповнити малий
міський ринок, що знаходився в центрі міста. Новоспечені бізнесмени пропонували
те, чого не було в продажу у магазинах,
а ті, хто приходив, аби щось придбати, хапалися за голову, а хто за серце від
цін з багатьма нулями. Деякі жінки приходили на базар не так, щоб щось
придбати, як себе показати, просто пройти в люди, поспілкуватися. Стояли звичні для базару гамір і метушня.
Зустрічі, враження, смуток, радість. Площа перетворилася на одну велику торгову точку.
пʼятниця, 18 жовтня 2019 р.
МІСТО РАДОМИСЛЬ НА ПОШТОВИХ ЛИСТІВКАХ. ВУЛИЦЯ ПРИСУТСТВЕННА.
Наш непередбачуваний і тяжкий час серед інших нечисленних відрад
характерний і споминами про минуле. Певно й тому, що від минулого не
позбавитись, які б несамовиті спроби щодо цього не робилися. Одні знаходять у
давнині щось собі до душі, інші, навпаки кидаються у крайнощі. Для того ж, щоб
орієнтуватися у минувшині, потрібно перед усім вивчати історію своєї країни,
рідного міста, вулиці. От узяти хоча б одну з центральних вулиць міста
Радомишля - Присуственну. Цій вулиці, м’яко кажучи, за радянської влади не
надто щастило. В 1952 році комуністи
перейменували її на честь ХІХ партз'їзду - останній партійний комуністичний
з’їзд на якому виступав Йосип Сталін, найвеличніший тиран нашої історії. Неясно
лише, що такого загрозливого більшовики вбачали в історичній назві вулиці –
Присутственна. Скоріше за все – просто не розуміли її суті, чи не хотіли, щоб
хтось розумів. Після ХХ партійного
з′їзду, де засудили культ особи, в місті
і районі знищено всі згадки про Й.В.
Сталіна, а от назва останнього сталінського з′їзду залишилася. Комуністи в 1977 році отямилися і
перейменували вулицю на честь 60-річчя СРСР. Радомишльська
міська рада народних депутатів рішенням №261, від 7 грудня 1995 року, постановила: «Погодитись з пропозицією топонімістичної комісії по
перейменуванню та відновленню історичної
назви вулиці 60-річчя СРСР на Присуственну».
Дивує назва Присуственна багатьох і нині. Є назви, які на перший погляд здаються зрозумілими, але
насправді несуть більш глибоку інформацію.
субота, 21 вересня 2019 р.
ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ В РАДОМИШЛІ
Місто Радомишль – один з найдавніших населених
пунктів Полісся. Цю будівлю, облицьовану сірою плиткою, яка стоїть у центрі
міста, знає кожен радомишлянин. Замок знаходиться в центрі міста, поки що не є пам’яткою
архітектури національного значення. Увага краєзнавців та науковців до
історії та пам’яток стародавнього Радомишля була прикута ще на початку 60-х років ХХ ст. В численних історичних
документах в основному польських детально висвітлюється історія міста та його
передмість. В XVIII столітті Радомисль
розбудовувався як столичне містечко уніатської митрополії. Цей замок
побудований, як резиденція уніатських митрополитів. Майже за 300 років в ньому
розташовувались стільки різних установ, що важко перерахувати їх кількість. Будівля
– давня і зберігає у своїх стінах багато
таємниць. В наш час знаходиться ЗОШ №5.
неділя, 4 серпня 2019 р.
РАДОМИСЛЬ НА ПОШТОВИХ ЛИСТІВКАХ. Вулиця Велика Житомирська.
Місто Радомишль – один із найдавніших
населених пунктів Полісся, занесений до списку історичних міст України. Минуле
його було досить складним,
неоднозначним і, разом з тим, дуже цікавим. Так сталося, що містом, з його неповторними краєвидами та славною історією нерозривно пов’язана моя доля.
Якщо для когось життя у провінції
сприймається як кара, чи як символ того ніби щось не сталося, то для
мене це – свідомий вибір. Натхненний пам’ятками старовини я взявся досліджувати
минуле Радомишля. Це захоплення привело мене в історичну науку і визначило в
ній мій шлях.
понеділок, 6 травня 2019 р.
ПРАВОСЛАВНАЯ ЦЕРКОВЬ ЗА ТРЕЗВЫЙ ОБРАЗ ЖИЗНИ
В начале ХХ столетия капитализм
в Российской империи развивался необычайно стремительно. Не отставал от этого
развития и Радомысль. В городе на
протяжении первого десятилетия построены десятки предприятий. Как грибы после
дождя появляются фабрики, заводы -железной, пищевой и текстильной
промышленности. С точки зрения масштабов современного строительства – это были
мелкие предприятия, но все же убежденным фактом было их появление и развитие. Как
следствие в городе Радомысле
стремительно увеличивалось население. Рождаемость в то время превышала
смертность. Жители сел и деревень
уезда всеми правдами и неправдами
стремились попасть (и попадали) в город.
Основатель великих идей Карл
Маркс утверждал: «Капитализм вытащил жизни
крестьян из жуткой
сельской местности». По
официальным данным в 1913 году в Радомысле
проживало 14586 жителей, из них: православных мужчин – 2810, женщин – 2222,
евреев мужчин – 4983 и женщин – 5202. Всего жителей в уезде, без города Радомысля – 386758 человек, из них
мужчин – 148502, женщин – 141790. Следует заметить, в тот период стремительного
развития капитализма, когда рушились старые устои, как и не однократно
впоследствии, пьянство на радомысльщине чрезвычайно усиливалось. В такой
ситуации общество расслабляется. Кто-то уходит в депрессию, алкогольную
зависимость. Отсюда рост грабежей, насилия и ужасных убийств. Вместе с тем неизменно появлялись великие
духом патриоты, встававшие на защиту народной нравственности и здоровья.
субота, 20 квітня 2019 р.
НАСТОЯЩИЙ ПАТРИОТ РАДОМЫСЛЯ
По свидетельству старожилов,
радомысляне тепло относились к голове городской Управы – Феодосию
Константиновичу Гринцевичу. Скромный, по нынешним меркам дом № 55 по ул. Малой
Житомирской, принадлежал Ф.К.Гринцевичу в котором проживал с семьей. Кованный,
железный карниз (по научному «Маркиза».- Авт.) над входом снесли в 1991 году при капитальном ремонте дома. Фасад и стены здания украшала
удивительная лепнина, остатки
которой остались на одной из боковых стен
здания. Можно себе только представить, каким был внутренний
изысканный интерьер комнат. В таком
изуродованном виде дом все-же сохранился.
Впрочем, домом его называл сам владелец, это была хоть и красивая,
причудливая, но обыкновенная небольшая
вилла. Если сравнить с замками нынешних радомышльских чиновников и
быстрообагатившихся бизнесменов она покажется сараем.
субота, 23 березня 2019 р.
УПОТРЕБЛЕНИЕ СПИРТНЫХ НАПИТКОВ В РАДОМЫСЛЕ
Впрочем, влиятельные и обеспеченные
лица употребляли
в основном заморские напитки,
также как и современные новоиспеченные бизнесмены и чиновники, которые, правда, делают это варварским способом - большего идиотизма,
чем закусывать салом марочную водку,трудно
представить. Ни в коем случае не закусывайте фирменную водку салом, если вам
дорого здоровье. Только селедкой и огурчиком. Берегите печень, как зеницу ока!
Она у вас одна. Не стараюсь учить,
а просто делюсь опытом. Народная мудрость гласит: «Лучше пить
качественную водку,чем, что попало, лучше быть голодным чем есть что попало, лучше быть
одному, чем с кем попало». Объявлене в газете "Радомыслянин" № 30 августа 1912 год Российская
Национальная библиотека г. Санкт-Петербург «Господин Янц имеет честь
уведомить, что им на днях получены все заграничные вины лучших сортов, также
ром, французская водка, портер «Лондонский» и Рижской разливки, свежие
голландские сельди, миноти, камбулы, швейцарський Честерский и Зеленые сыры, труфель, заграничная горчица, капорцы, оливки и
другие пряности. Так же большой выбор Гаванских и Рижских сигар. Могу заверить:
все отпущено хорошей доброты».
субота, 16 березня 2019 р.
ШУКАЧІ СКАРБІВ
У мене є звичка пити каву
надворі. Може через те, що за кавою ще й палю, а може через «дворянське»
виховання (виховувався у спільному дворі, багатоквартирного будинку). Отож,
сиджу на східцях біля ганку, насолоджуючись кавою, свіжим ранковим повітрям і
неквапливо потягуючи цигарку. Весна того року дещо забарилася. Настільки,
власне, що її, вважай і зовсім не було – весь березень свої позиції з останніх
сил втримувала ослабла вогка зима, а коли зрештою здалася, на зміну їй прийшли
паркі спекотні дні, швидко перетворивши сірі брудні кучугури по вулицях міста
на такі ж сірі і брудні калюжі. Отож сиджу, радіючи, що нарешті все ж настала
така можливість, на своєму маленькому подвір’ї і спостерігаю за зграйкою
горобців за парканом, що метушливо бовтались у сірих калюжах , якими особливо
відзначилася в ту пору наша ямиста вулиця.
Раптом, розлякавши малих пернатих босяків, розбризкуючи колесами мутну
воду, біля мого подвір’я повільно зупинився велетенський чорний джип. «Багатий
Буратіно» – промайнула думка. З автомобіля вийшов чоловік середнього зросту, невизначеного
віку, з проникливими розумними очима та різкими жестами рук і, не привітавшись,
мовив:
субота, 16 лютого 2019 р.
ВІДОМІ СКАРБИ РАДОМИШЛЯ ТА ЙОГО ОКОЛИЦЬ
В
усі часи знаходилися люди, в руках яких накопичувалися великі цінності.
Володарі, зрозуміло, прагнули якомога надійніше сховати свої скарби. Але часто
траплялося так, що на власника скарбу чекала трагічна доля. Минали роки та
століття, і випадок всміхався якомусь бідоласі, свідку чи сучасному
дослідникові, якщо знаходили ті скарби. Місто Радомишль існує дуже давно і
легенди про скарби приходять до нашого часу із глибини віків.
субота, 2 лютого 2019 р.
ВИНОКУРНОЕ ПРОИЗВОДСТВО В РАДОМЫСЛЬСЬКОМ УЕЗДЕ.
В 1894 году по инициативе министра финансов
Российской империи Сергея Витте было утверждено «Положение о казенной продаже
питей». Оно предусматривало государственную монополию на продажу крепких
напитков. Производить их могли и частные фирмы, а вот реализовывать среди
населения — только государственные торговые точки, сразу прозванные в народе
«монопольками». Монополия на изготовление алкогольными напитками была введена 1 января 18 95 года.
Суть закона состояла в том, что торговля водкой и очистка (ректификация) спирта
была сосредоточена в руках казны (государства). По всей необъятной Российкой
империи в изобилии были открыты «монополии», которые народ тотчас перекрестил в «винополии». Российский
бюджет благодаря этой мере получил немалое пополнение.
неділя, 27 січня 2019 р.
РАДОМЫШЛЬСЬКОЕ ПИВО
В 1906
году на Мыкгороде братья Игнат и Франц Альбрехты
построилипи воваренный завод «Пильзень» с уставным капиталом 150000
руб. Был установлен паровой двигатель в
18 л.с. На заводе работало 60 человек. Годичная переработка ячменя и
хмеля 1152 пудов солоду. Позже
владельцами завода стали: Я.В. Вольшан,
А.Г. Тайферт. Добрая и
хорошая слава радомысльского пива распространялась на всю округу. Следует отметить,
что жители Радомысля и уезда были патриотами
свого края и употребляли
водку и пиво только местно горазлива. В известном произведении Гете «Фауст» есть такое выражение: «Я
патриот и пью все то, что родина дает». Ни в одной из газет «Радомыслянинъ» с 1 июня 1912 года по 29 апреля 1917 года не
опубликовано рекламы радомысльського пива и радомысльськой водки. В наше время
немецкая фирма «Мерседес» не
рекламирует свои автомобили – качество гарантируется. Радомисльское пиво и
водка, не нуждались в рекламе. Это был высококачественный товар, экологически
чистый. Все знали – одно название «Радомысль»
говорит обо всем – пиво проверено
временем. Также пивоваренный завод «Пильзень» выпускал газированный напиток «Столовый», который пользовался не меньшей популярностью, чем
радомысльское пиво.
Этикетки Радомысльського пивоварного
завода «Пильзень».
Любопытно, что воду для
изготовления пива и газированного напитка «Столовый»
использовали непосредственно из реки Мыка. Основатели пивоварного завода в
городе Радомысле братья Альбрехты
объездили почти весь Юго-Западный край (так называли в то время значительную часть современной Украины, авт.) и
брали пробу воды из различных источников. Удивительную по мягкости, а главное,
редкую на вкус по растворимости обнаружили только в реке Малая Мыка, такое
название речка имела в районе современного пивзавода 100 лет назад. Еще при
моей памяти 50 лет назад воду пили и брали для приготовления пищи. В наше время
воду из Мыки не только пить нельзя, но и купаться опасно для здоровья.
Александр Пирогов
г.Радомышль
Підписатися на:
Дописи (Atom)