РАДОМИШЛЬ - НАШ ДІМ: Павло Тужик

Показ дописів із міткою Павло Тужик. Показати всі дописи

пʼятницю, 26 квітня 2013 р.

ГЕОГРАФІЯ РАДОМИШЛЯ КІНЦЯ XVIII СТОЛІТТЯ

В книзі Людмили Гладиш «Ключі від міста Радомишль» я знайшов багато цікавої нової для себе інформації про наше древнє місто. Мою увагу привернув план місцевості Радомишля ХVIII століття. Він мені видався дуже знайомим. Напевно я бачив його копію ще в шкільні роки на стіні у краєзнавчому музеї (зараз там його немає). План на той час мені видався якимсь дивним і не реальним, і так пройшов повз мою увагу непоміченим. На сьогодні це знахідка для мене, за допомогою якої можливо відтворити географію Радомишля двухсотлітньої давнини.

СТОРІНКИ ІСТОРІЇ ТАЄМНИЦІ БУДИНКУ НА ПРИСУТСТВЕННІЙ

Цей казковий будинок знають усі мешканці Радомишля та району. Привертає увагу він і гостей міста. Сьогодні в ньому розташована районна поліклініка, яка знаходиться неподалік центру Радомишля, тому на її пошуки не доводиться витрачати багато часу.

У 1887 році цей будинок, як і деякі інші, спорудив купець I гільдії Герарій Нафтулович Горенштейн. Варто відмітити, що саме з цього будинку розпочалась забудова вулиці Присутственної. Будинок збудований в певному архітектурному стилі зі сходами, скляною верандою з широкими та вузькими вікнами. Він цілком зійшов би за стиль модерн, якби не чийсь своєрідний смак та уважна й оригінальна рука. Варто сказати, що будинок у минулому не був побілений як нині, а пофарбований в світло-рожевий колір. Для кращого водовідштовхування в фарбу домішували кров та жири тварин.

РАДОМИШЛЯНИН – ЧЕМПІОН СВІТУ

Віктор Міхненко

Радомишль завжди був і є зараз невеличким містечком. Хоча наше місто і маленьке, та воно завжди було багате на талановитих людей. Це факт, і я не перестаю цьому дивуватись. Ось і нещодавно Радомишль прославив далеко за його межами мешканець міста Віктор Васильович Міхненко. Не буде перебільшенням, якщо сказати – прославив країну.

РАДОМИСЛЬ ТА ОКОЛИЦІ НА ТОПОГРАФІЧНІЙ КАРТІ 1868 РОКУ

У 1845 році було розпочато укладання «Військово-топографічної карти західної частини Російської імперії» в масштабі: 1 дюйм = 3 версти (відома як «триверстка»), в сучасних одиницях цей масштаб можна відобразити як 1см = 1260 м.

Військово-топографічна карта виконана дуже докладно. На карті позначені всі об'єкти, що допускаються масштабом: населені місця показані в планах; дороги, кургани, чагарники, ліси, болота, струмки, окремі будови, мости, переправи різного роду, млини та інші предмети позначені особливого роду умовними знаками.

Карта надрукована на жовтуватих аркушах чорною фарбою. Розмір аркуша 23х16,5 дюймів (58,42х41,91см).

ПОВІТОВЕ МІСТО РАДОМИСЛЬ (З 1946 РОКУ РАДОМИШЛЬ)

Після третього поділу Польщі в 1795 році правобережні землі України були включені до складу Російської імперії. Радомисль став повітовим містом (рос. Уездный город) . Було створено однойменний повіт, та включено його до складу Волинської губернії, але не надовго. За указом царя Павла-І про новий адміністративний поділ Правобережної України Радомисльський повіт у 1797 році став одним із дванадцяти повітів Київської губернії. У 1923 році місто стає районним центром нової держави СРСР і зберігає свій статус до тепер, вже в державі Україна (з 1991 року). Повітовим містом Радомисль проіснував 128 років. Райцентром існує 84 роки (з 1962 по 1964 рік Радомишль не був райцентром, було підпорядкування до Малинського району). Повіт – значно більша адміністративно-територіальна одиниця ніж сучасний район. Радомисльський повіт був найбільшим за площею в Київський губернії. Його площа була 8429 квадратних верст (9 592 км².), що більше за інші повіти в 1,7-3,3 рази. Для порівняння, площа сучасного району становить 1 297 км². По населенню повіт займав друге місце після Київського. За переписом 1897 року населення повіту становило 319 016 чоловік, в тому числі в Радомислі проживало 11 154 чоловік. До Радомисльського повіту входили Коростишів, Брусилів, Малин, Чоповичі, Іванків, Чорнобиль.

ПІДЗЕМНІ ХОДИ У РАДОМИШЛІ РЕАЛЬНІСТЬ ЧИ ЛЕГЕНДИ?

З чутками про підземні ходи я знайомий ще з дитячих років. Мені відомо, що і повоєнне покоління людей хвилювала ця тема. Вона спливла і сьогодні, тому я вирішив поділиться з вами своїми міркуваннями.

В серпні місяці, я став очевидцем як в центрі міста, біля кінотеатру встановили вагончик, огородивши його високим парканом. Мені це здалося цікавим, кілька років тому точно на місці встановленого вагончика був провал, який згодом засипали сміттям. Своєю версією про те, що можливо будуть розкопувати підземний хід, я поділився зі своїм знайомим. Він її не підтримав, припустивши, що хтось щось буде будувати. І ось через кілька місяців, я прочитав в газеті статтю:

ПАРАДИ В РАДОМИШЛІ

Разом з епохою СРСР відійшли в минуле демонстрації трудящих, які були одним із пропагандистських елементів радянського суспільства. В народі їх називали парадами. Вони проходили повсюди, починаючи від столиці та великих міст і закінчуючи кожним районним центром. Місто Радомишль не було винятком і в ньому щорічно проходило по три паради: 1 травня – День міжнародної солідарності трудящих, 9 травня – День Перемоги та 7 листопада – День Жовтневої революції. Паради були «добровільно-примусовими». Робітникам підприємств явка для організованого проходження в колонах була обов'язкова. Ігнорування цього заходу могло привести до позбавлення премії або інших бонусів на роботі. Для учнів 6-10 класів шкільна колона була теж обов’язкова, непослух не вітався.

КІНОТЕАТР

Кінотеатр, фото Павла Тужика 2008 р.

В центрі міста на Соборному майдані сумними вікнами центрального фасаду дивиться на витягнуту руку пам'ятника В.І. Леніну кінотеатр імені Т.Г. Шевченка. Він був побудований в 1962 році, і тепер не дарує людям те, для чого був призначений, а став просто холодним пам'ятником своєї епохи 60-80-х років ХХ століття. Його нутро зараз заповнене кількома магазинчиками, а початкова сутність-душа давно вже мертва.

СЛОВО ДО ЖИТЕЛІВ МІСТА

Кожна людина має свій дім - стареньку маленьку хатинку, чи то великий сучасний будинок, або звичайну квартиру. Всі ми є господарі своїх осель, облаштовуємо їх, робимо їх гарнішими, затишнішими. Але не кожна людина усвідомлює собі, що слово «дім» має не тільки значення «будинок», не тільки в значенні споруда із чотирьох стін з дахом зверху та з капцями в середині. Слово «дім» більш глибоке і ємке ніж здається на перший погляд. Дім не закінчується нашою оселею. Він переходить в наше подвір’я і продовжується нашими вулицями, якими ми ходимо до школи, на роботу, чи по своїх приватних справах. Наш дім – це річки та озера, ліс та луки, де ми відпочиваємо, це знайомі нам обличчя незнайомих нам людей, яких частенько зустрічаємо на вулицях нашого міста.